Послухав двигуни ракет і гуркоти гармати,
Я геть по іншому почав цей світ тепер сприймати.
Колись я планував свій час на місяць, може рік,
Тепер змінилося буття, нікчемним став мій вік.
Життя цінилося Людей, нічим не оплатити,
Сьогодні путін прилетить, і перестанеш жити.
Сідало сонце, тиха ніч, і ранок знов займеться,
А потім вдень для добрих справ часу завжди знайдеться.
Раділи дітям, та й онукам, бо як їм не радіти,
Вони ж рідніші від Дітей, тут правди ніде діти.
Тепер вночі гудить ревун і строчить кулемет,
Тай думаєш, що вже прийшов останній твій момент.
Тому я перестав життя надовго планувати,
А вирішив що буду час й хвилини шанувати.
Радіти тим, що ніч пройшла, і завтра день знайдеться,
І знову сонечко зійде і ранок знов займеться.
І поки я хожу й дишу, на краще сподіваюсь,
Не згинути, а все таки ще жити я збираюсь.
В. Небайдужий.
Вересень 2025 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: Небайдужий