На місці
довкола світ рухається
на вістрі
останній вдих куриться
туманом з легень
з вен
значень і сцен
тремтить але котитьсяся
збивається
не заводиться
повз. повз проноситься
лускою об луску
шипить, шепче на вухо
останній день на містку
і глухо...
моя чи провина байдужість
моя чи провина бачити
всеодно не здужу
й ти не зможеш пробачити
чи пожертвувати
тоді пожертвуй мною
ніж нічого шукати
я за стіною
ланцюги на руках
в уяві і крові
по колу у снах
і знову
віддаючи борги
кому не винен
для себе,- з собою торги
за кілька гривень
не відчуваю себе собою
в суботу схожу до собору
а ти отруюй свою зброю
щож, на мене і без докору
мечами, ножами. крізь шкіру
пронизуй
лиши в листах свою віру
вбивай, доки не дістануся низу
мене зробили невдачі
промахи, хижі звуки
те і бачу
опускаються руки
мене зробили слова і знаки
розкришені поторочі конструкти
ти боїшся спитати
чи просто постукать
нас поглинають наші травми
ми одягаємо траур
віддаємо себе задарма
замикаємо в Тауер
ріжемо на нитки
тонкі наче голки
де були думки
виявилися чужі книжки з полки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2025
автор: Адам Буткевич