* * *
Ми щасливими всі бути маримо,
Хоч женуть нас роки яничарами.
А життя б’є гріхами і карами,
Поміж дні і роки йдем примарами.
Ми у часі, як гості, квартиримо,
Лізем там, де стежки непроторено,
Та з вітрами і бурями боремось.
Чи когось ще колись ми повторимо?
Мовчазними залишимся, сірими,
Бо полюєм за тінями – звірами,
Заховавшись між темними й щирими.
Чи прийдемо до волі знедолені,
Упадемо, як сонце, нескорені,
Як лелеки старі та натомлені,
На чужині чи тут невідмолені.
05.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2025
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР