Дощем шумлять ліси і луки
Степи могилами сумні
Немов бандура обізвалась
І затужила на струні
І обірвалася дорога
Хмарками вогкими п'янка
З туману млин старий зявився
Чи млин? Чи тінь то Козака?
Впадає ніби на коліно
Здаля в Самарку задививсь
Чи не побачив Україну?
Дощем заплакав. Зажуривсь
І я заплачу й засумую.
Давно нема з ким розділить.
Чому душа моя у осінь
За Україною болить.
Коли, Коли степ оживиться?
Козак повстане із колін?
Коли почує вітер Вільний
Отой чарівний древній млин?
Оті думки то Мара ночі
І коні Перуна палкі
Та бачу я чумацькі мажі
І чую трави ті, п'ягкі
Неспішні, мудрії розмови
Поріг пала в яснім вогні
Над ним летять старої Мови
Козацькі січові пісні
Я тут удома.
І не треба брехати,
Душу продавать
Там, у селі, щаслива мати
Вкладе мене в колисці спать.
Насниться мені Україна
В квітках.
Птахів чарівних спів
Ріка Молочна!
вільні крила
Неси до Рідних берегів!
Ан. Бук- Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2025
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)