Останнє вересня латаття
Розквітло в'яло як-не-як.
Дмухнуть вітри на біле плаття -
Наїжиться, немов, будяк.
До сонця горнеться душею -
Цілунків теплих вчути смак,
До дна напитися єлею,
Триматись на плаву так-сяк.
Прикриється воща́ним пледом -
Смарагдовим листком цупким.
Осінні ночі вже не з медом -
З туманним холодом в'язким.
Йому б тепла хоча б краплину
І торків неба заводних,
У вирій постать журавлину
Відправити у вірний клин.
Примітка: світлина 10.09.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2025
автор: Lana P.