Ні я не місто тисячник, ні я не острів й мис,
Я "серебрянка" славлена, просто звичайний ліс...
Віти мої обпалені тягнуться до небес,
Знаєш, на день сьогоднішній, я запальний процес,
Змішане листя з попелом видно місцями ледь...
Вештається окопами жадібна чорна смерть...
Я вже не край прославлений, а мовчазна труна...
Боляче, як же боляче... , в серці стерчить війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2025
автор: Вєтка Миловець