Для когось жити - це ходити босими ногами
по склу; для когось - дивитися прямо на сонце.
Берег веде облік годин і днів кожної дитини,
яка помирає. Розцвітає квітка, руйнується вежа.
Незмінно. Я протягую руку; дощу немає.
Я наступаю на скло; сонця немає. Я дивлюся
на місяць; немає берега.
Хіба це важливо? Твоя доля дивитися
як постають вежі, цвітуть квіти, помирають діти;
окремо, як гральна карта із загубленої колоди.
[b]Luis Cernuda Para unos vivir[/b]
Para unos vivir es pisar cristales con los pies desnudos;
para otros vivir es mirar el sol frente a frente.
La playa cuenta días y horas por cada niño que muere.
Una flor se abre, una torre se hunde.
Todo es igual. Tendí mi brazo; no llovía. Pisé cristales;
no había sol. Miré la luna; no había playa.
Qué más da. Tu destino es mirar las torres que levantan,
las flores que abren, los niños que mueren; aparte,
como naipe cuya baraja se ha perdido.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2025
автор: Зоя Бідило