Сьогодні один із звичайних ранків у книгарні обласного центру.
Книгарня невеличка, весь її простір заставлений полицями, на яких, як на модному показі, красуються одна пишніше іншої «останні моделі» – із яскравими обгортками, кольоровими зрізами, вигадливими закладками й ілюстраціями. Книги ще й сперечаються між собою, чиє видавництво модніше, хто популярніший, за кого більше платять, хто менше часу пробуде на цьому книжковому вокзалі і поїде відкривати нові горизонти. Та не всі книги такі галасливі. Є й такі, що десь тихенько причаїлися – збоку чи в другому ряду і тихенько чекають свого читача, який, як вірять вони, колись неодмінно з’явиться. Такі книги зазвичай нікуди не поспішають. Всі думають, що вони сплять і зовсім байдужі до того, що відбувається довкола. Та насправді вони знають, що на цьому книжковому вокзалі їх чекає ще багато-багато цікавого, якщо будуть уважно спостерігати – не тільки за іншими книжками, а за людьми. Насамперед за людьми.
Хтось із них приходить сюди щотижня, як ось ця молода пані, що любить бути в курсі всіх новинок. Вона не завжди щось купує, але приходить стабільно. Її вже знають усі в цій окрузі. Звати Оленка. Вона працює неподалік у офісі. Любить книги, котів, яскравий одяг і малювати. Вона може дуже довго розглядати нові надходження, листати трохи старіших мешканців полиць, запитувати про якісь конкретні книги у хранительки цього книжкового вокзалу, а потім розгорнути посередині книжку, яку нещодавно хтось дивився і відклав, прочитати кілька слів, обійняти книжку і мчати з нею до каси. І всі знають, що її вечір буде прекрасним, бо вона обирає книгу під настрій. Попередній раз взяла «Шлях митця», цього разу – «Бог дає таланти всім». Що й казати, у неї є таки талант вибирати натхненні книги)
Дехто із постійних відвідувачів приходить у книгарню рідше, але стабільно – раз у місяць після стипендії/зарплати. Відкриває у телефоні список своїх книжкових побажань і питає про одну із книжок, яку запланував купити у цьому місяці. І всі мешканці книжкового вокзалу тішаться, коли вона швидко знаходиться, бо коли ні – на полицях починається неспокій, як на кораблі під час бурі. Починаються пошуки, як у детективному агентстві, і не завжди все завершується знахідкою. Іноді хранителька книжкового вокзалу записує побажання у грубий зошит і всі здогадуються, що невдовзі до книгарні приїдуть нові гості. Як от на днях прибіг молодий студент-історик, який завжди читає фентезі, а тут попросив «Найкращу книжку про Каміно» Беспалова. А такої більше нема. Була остання ще минулого тижня, та й та помандрувала у наплічнику до Іспанії. Тож десь сьогодні має приїхати нова.
Є аудиторія, яка рідко купує собі, частіше комусь. Так до нас періодично заходить сивочола бабуся із дзвінкою і непосидючою дівчинкою. Малеча передивиться усі книжки про принцес і обере якісь такі, де можна самій домальовувати плаття, вирізати їх і створювати гардероб. Хочеться уявляти, що колись дівчинка стане дизайнером. Очевидно, що у неї вроджене відчуття смаку, як і в бабусі, яка тішить око своїми незмінними коралями і вишитим гаманцем. Колись хтось запитував у неї, звідки взяла таку красу – виявилося, то її чоловік робив такі шкіряні речі, а вона вишила вставку червоним орнаментом. Іноді жінка заглядає на якісь схеми вишивки, які теж є у книгарні, але її увага не може затриматися на них довше трьох хвилин, бо вся її любов і витрати спрямовані на внучку. Хоча якогось разу вона і собі придбала «Дві обручки» і після того вряди-годи запитує, чи є ще щось Ніни Фіалко.
Хтось заглядає у книгарню випадково. Як от минулого місяця у велику грозу в книгарні знайшла прихисток молода пара. Але й вони не змогли вийти звідси з порожніми руками. У їхній дім щасливою помандрувала збірка «Так ніхто не кохав». Цікаво таки спостерігати за людьми і книгами, які вони обирають. Але ж і хто кого обирає – це ще теж питання😊
От хоча б сьогодні. У книгарні майже порожньо, бо місто ще досинає у цей вихідний суботній ранок. Тишу розбудив тільки кур’єр Захар, який приніс пакунки із новими книжками, що їх цього тижня замовили. Значить сьогодні забіжить студент-історик.
Захар вже встиг привітатися із продавчинею, обмінятися з нею кількома словами про відсутність відпустки/вихідних, і вже повертався назад до дверей, щоб покинути це книжкове царство, але до нього озвалася дівчина, на вигляд його ровесниця, але нижча на голову, і попросила дістати із другого ряду одну із тих книжок, які чекають на свого читача. Та «Маленькі жінки» в руках Захара якось похитнулися в іншу сторону і за принципом доміно всі книги в ряду похилилися, а остання – не втрималася на полиці і впала хлопцеві під ноги.
«Вітаємо у цьому світі, Крихітко!»
«І тобі привіт», – озвався до книжки Захар і гукнув до продавчині: «А я сьогодні теж щось придбаю. Думаю, що ця книжка хоче розповісти мені свою історію».
P.S. Присвячується одній із згаданих у тексті книжок, яка колись впала до моїх ніг у книгарні і відтоді завоювала мою любов) Хоча мою любов завоювала не одна із згаданих) А яка книжка випадково трапилася у вашому житті і сподобалася?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2025
автор: tacent