Ідуть з життя вже й матері Героїв…
За дітьми йдуть… Відходять назавжди…
Їм ворог лютий долі перекроїв,
Тож поспішають і вони туди,
Де діти їхні з вічністю зустрілись
І стали схожими на янголят.
Не дістають їх там ворожі стріли,
І навіть рани більше не болять.
До мам у сни приходять теж не часто –
Важке вручила кредо їм війна,
Але яким той сон був мамі щастям,
Коли дитя побачила вона!
Здається, враз поменшало печалі
В житті її згорьованім, земнім,
Але від болю серце все ж кричало:
«Чому мій син загинув у війні?»
Так відповіді і не дочекалась,
Здоров’я не одну з них підвело,
Тож в вічність подались за діточкАми,
Аби їх материнство ще цвіло!
7.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2025
автор: Ганна Верес