Довгую нещастя нить
Розірву нарешті я.
Певен, що поталанить.
В цьому силонька моя
Аж ніяк не підведе,
Хай якою би та нить
Не була міцною. Йде
Вже її остання мить.
Наближається вона.
Вже ось-ось вона прийде,
І нещастя, як мана,
Зникне, хай цього й не жде.
І тоді я буду жить
Лиш у щасті чарівнім
Кожну неповторну мить
Часу в світі цім земнім.
Прийде щастя чарівне
В душу й серце, мов у дім,
І цілком їх огорне.
Буду жити я у нім,
А воно в мені щомить,
Протягом всього життя,
Доки час не спинить вмить
Серденька мого биття.
Я ж цим щастям в той же час
Поділюся із людьми
Іншими, щоб кожен з нас,
Щоб щасливими всі ми
В світі цім були. Цього
Я бажаю більш за все
Й певен в тім, що нам його
Доленька все ж принесе.
Ввійде щастя у серця
Наші ув усій красі
І до самого кінця
Житимемо в ньому всі.
Євген Ковальчук, 17. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2025
автор: Євген Ковальчук