І знову в дорогу ,
там губиться час,
ховаю тривогу:
чи Бог сьогодні за нас?
Де доля людини,
у межах хвилин,
ніхто не загине,
живи побратим!
Каламутиться обрій,
зависають дими,
у місцині недобрій,
та повернемось ми...
Бо хтось не доїхав,
вернутись не зміг,
багато є лиха,
серед солдатських доріг...
Наші нерви лоскоче,
той обрій у склі,
кожний жити хоче,
вижити на "нулі"...
Там братом назветься,
під небом сумним,
порятунку діждеться,
живий побратим!
...І знову дорога,
відродиться час,
й приємна знемога:
Бог сьогодні за нас...
І знову в дорогу ,
там губиться час,
ховаю тривогу:
чи Бог сьогодні за нас?
Де доля людини,
у межах хвилин,
ніхто не загине,
живи побратим!
Каламутиться обрій,
зависають дими,
у місцині недобрій,
та повернемось ми...
Бо хтось не доїхав,
вернутись не зміг,
багато є лиха,
серед солдатських доріг...
Наші нерви лоскоче,
той обрій у склі,
кожний жити хоче,
вижити на "нулі"...
Там братом назветься,
під небом сумним,
порятунку діждеться,
живий побратим!
...І знову дорога,
відродиться час,
й приємна знемога:
Бог сьогодні за нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2025
автор: Межа реальності