[i]Хто знає, скільки у новій зустрічі горя.
Хто відає кількістю втрат?
[/i]
І знову не спалося. І так – уже яку ніч. Перед очима він бачив знову і знову низькорослу дівчину, що підняла руку біля краю траси. Було те в Німеччині. На перегоні Дюсселдорф-Мьонхенгладбах…
– Мій батько, – казала тоді вона йому, – ґвалтує мене вже п'ять років. І ніхто мені не поможе.
– А ти матері скаржилася, – спитав він, відчуваючи зростаючу хіть.
– Звісно!
– Ну, а та що?
– Мати нічого не зробила, щоб захистити мене. Навпаки, – Тереза посміхнулася, крізь сльози, - мати забирала мій гонорар, як вона говорила, про гроші, які батько всовував мені в руку.
– І як же все почалося? – Поцікавився він.
– Коли мене зґвалтував сусідський хлопець, я прибігла до батька та все розповіла. Я сподівалася, що він поспівчуває мені і помститься. Але тато сказав: «Тож тепер ти можеш цим зайнятися і з батьком». Голос його був холодний…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2025
автор: Сумирний