Від легкого вітерця
Листя тріпотить.
О, предивовижна оця
Неповторна мить.
Мов танцює у танку
Листячко легке,
Видається юнаку.
Все життя людське
Він на нього би глядів,
І не звівши віч,
І без жодних зайвих слів,
З листям віч-на-вíч
Залишившись. А воно
Все тремтить, тремтить...
Деяке, немов на дно,
До землі летить.
І вона його прийма.
Лист же й не один
Землю наче обійма
Так, як батька син.
Шурхіт листя – це така
Пісня гомінка,
Як один листок листка
Іншого торка
Чи від вітру шурхотить,
Мов сказати щось
Хоче хлопцю в тую мить.
«От, якби збулось
Це бажання непросте»,
Дума він собі.
І зелене, й золоте
Листя, далебі,
Мало б що сказать мені.
Я б йому мав теж.
Спілкувався б цілі дні
З ним без жодних меж.
Євген Ковальчук, 16. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2025
автор: Євген Ковальчук