Стріли пускає катальпа
І шкіру скидає платан,
А нам би подалі звідси,
Веди нас, глухий адмірал.
Ти світу дурного не чуєш
І бачиш лише серця стук.
Хоч хвилі здіймає вітер,
Пливемо до рідних сполук.
Не хочу тебе відпускати,
Так добре з тобою разом
Ти моє спокійне море,
а я твій бермудський кантон.
Дивися на наші зорі,
Немає їм краю, кінця.
Спонтанна наша лав-сторі
Хай барвами грає життя.
Цвіте запашна катальпа,
Стрибає щасливий фонтан,
і в парку поблизу лавки
Плодами нас тішить платан.
6.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2025
автор: Олена Мосійчук