Вона була сіра - фарфорова зламана лялька.
Її голос тонув... серед сотень і тисяч імен.
Розсипані сльози - насилу затьмарена галька,
Повірити їм - незбагненно піти на рожен...
Вона важко зітхала, мотивом, лише наодинці,
На людях стискала своє неозоре нутро.
І тільки широкі, як Місяць у повні, зіниці,
Кричали про відчай, якого не бачив ніхто,..
Кричали про біль, що його залили́ океани,
Про всі епопеї, що усміхом ки́дали тінь!..
Вона була сіра, на щастя липкої потали,
Вона була [i]інша[/i], мов скошена водами рінь.
21.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2025
автор: Сара Ґоллард