У кожному із нас живе свій бог,
Він з нами щосекунди, щохвилини:
Це і до ближнього не куплена любов,
І вміння розбудить в собі людину.
Цей бог назвався совістю давно
І в нас живе, аби контролювати,
Як ми живем. Йому не все одно,
Як правдою захочуть жонглювати.
Без совісті людині важко жить,
Але ж і з нею важче набагато,
Непросто їй усе життя служить,
Чинам високим, чи сестрі, чи брату.
Тож чистою тримай її в душі,
Аби не мать гріха перед собою,
У світі жити праведно спіши,
Аби в путі не стрітися з ганьбою.
28.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2025
автор: Ганна Верес