він знав, що я росла без тата
і навіть в моїх тридцять три -
якось вдавалось відчувати,
що дотиком він крав роки.
він забирав усі печалі,
хоча я знала їх на смак...
і хоч міцною сталлю стала,
гарячою - в його руках.
він все питав, про що я мрію:
чого мені не додали.
і як би не спускала вії,
він піднімав - до висоти.
і пледом прикриває плечі,
коли я сплю, але не сплю.
розказує цікаві речі,
історію про мир, війну.
ну як мені йому признатись:
ми різні нації, проте -
відкриті, щоби розмовляти,
щоб цінувати все просте.
він знав, що я росла без тата…
06.03.2023, Polska, Warszawa.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2025
автор: Olivia Home