Невже й війна не змінює Вас, люди,
І я не Бог, аби вас покарать,
Болить мені, що завтра з нами буде,
Яке ще горе маємо пізнать,
Аби згадать, що всі ми тільки люди,
Й ніхто не убезпечений від бід,
І що із кожним завтра може бути,
Коли не серце матимем, а лід.
Черствіє у комфорті люд частіше,
Забувши, що так буде не завжди,
Що всі ми люди з однієї ніші,
Й нема у нас заслону від біди.
6.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2025
автор: Ганна Верес