**
Ходив він довго по печерах,
Аж замотався, вже --
В собі
Та вихід був -- закритим
Щастям,
Що загубився десь у дні
І.., щоби змореність збороти --
Під хрестиком лишає
Речі та свій рюбзак,
А сам, на кожнім повороті,
Стрілками ставить свого знак
І... чудо
Вихід ось вже -- ясно..!
Назад
Забрати причандалля...
Знаходить місце,
На стіні -- знак,..
А рюбзака нема ніде
Й ніяк --
Якби злизав хтось
Язиком до дна
І.., він питається, в печер :
Тут є хтось..?
У відповідь -- Луна :
-- Хтось.., хтось.., хтось...
І вдалині -- завмира...
-- А хто мій рюбзак потяг
І... речей десь нема..?
У відповідь тихо, по часі -- луна :
-- Та хто його зна-а-а-а...
________________________________________
06.09.2025; Paris (Aurora) ===================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2025
автор: MAX-SABAREN