[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x5OJv7vlLh0[/youtube]
Скільки слів у серці нерозтрачених,
Кожен з нас старанно береже.
Прийде час і втратять вони значення,
Запізніле - це пусте уже.
Відлетять кудись, як цвіт зимовий,
Вітер рознесе без жалю й сліз.
Присмак загірчить, колись медовий,
І обійме жаль за втраченим колись.
Самота з"їдатиме щоденно,
Спокою не дасть ні вдень, ні вніч.
Снитись буде тільки сокровенне,
По житті ітиме пліч -о - пліч.
Нікуди від нього ти не дінешся,
І не дасть спокійно тобі жить.
Із обіймів самоти не вирвешся,
Іншу чи вже зможеш полюбить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2025
автор: Cнежана