І як тепер тебе забути?
Душа благає каяття,
Такої дивної спокути
Й неймовірного життя.
Минуле рветься вже на волю,
Несказане тремтить на вустах.
Здається, ще одна хвилина –
І ти повернешся у снах.
Але в очах лиш тінь розлуки,
А серце – келих без вина.
В думках – жагучі теплі руки,
У тілі – ніжна дивина.
І як тепер тебе забути!?
Душа благає вороття...
Шукає дивної спокуси
І божевільного життя.
Я в снах іду стежками болю,
Де ти мов тінь, мов дим з вогню.
Я навіть втрату – як недолю –
Люблю ще більше, ніж весну.
А світ сміється – все минає...
В мені знов дикий біль росте.
Любов – це те, що не вмирає,
Хоч навіть в серце вже не те....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2025
автор: Олександріса