Спокою серцю не дає прихованого листя.
Спогади як земля, що заросла давно травою.
Дух безтурботний переможе в жорстокій брані.
У проклятті мертвих людей під чоною землею.
І у несамовитій війні із самим собою.
Шлях самурая – це саме прагнення до смерті.
І один - єдиний мабуть лукавий вихід.
Жити так, наче ти помер, не гасячи враз свічки.
На співчуття не скупися, нехтуючи брехнею,
У служінні сенс звернувши, лишитися перфектним.
Ці завади є те, що загартує міць духу.
Смирний бій прийняти, злість тільки страхом дихає.
Раз - і дев'ять вдихів та раз - і дев'ять видихів
І до важких життєдайних труднощів все мовчазно.
Чим більше води - тим і корабель вищий.
Доля митця меча – зочити диво у вроді.
В алмазному небі над краєм, в дощовиці,
Що пролив купу сліз, у цвітінні весняним вишень,
В осінньому листі на воді, і у кончині.
Бож народившись знову, вчуєш знов шепіт зорі.
Лиш відбиті лучі вчорашнього сивого дня,
І просто так, залишивши в минулому суєтність,
Навіть відкинувши ірраціонально отінення,
Зійдуться на мечі з променями висхідного вогню.
В такому разі з'явиться новітній день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2025
автор: NaTa Ly