ВОНО – ВОГОНЬ, ЯКИМ – УДВОХ ГОРІТИ

Воно  -  вогонь,  яким  удвох  горіти,
Та  -  гріти,
Коли,  навзаєм,  в  парі  -  зігріває,
Палає.
Його    не  можна,  часто  -  зрозуміти,
Зустріти,
Та,  кожен  у  житті,  -  цього  жадає,
Шукає.

Воно  і  нерозділене  -  не  гасне,
Прекрасне,  -
Не  маючи  -  життєву  перспективу,
Щасливу,  -
Буває:  пожиттєве,  повсякчасне,
Негласне,  -
Міцну  людину  створює  й  красиву,
Чутливу.

У  щасті  інших  -  і  своє  вбачати,  -
Кохати.
За  пару,  ущасливлену,  -  радіти,  -
Любити,
Собою  -  там  ніяк  не  заважати,  -
Бажати:
Своєму  серцю  -  відгук    десь    зустріти,
Ожити...

Не  має  часу  термінів    настання  -
Кохання,
І  -  місць  не  обирає,  де  -  здобуде,
Прибуде.
Прикрасою  людського  існування,
Пізнання,  -
Його:  чекали  і  чекають  люди,  -
Всюди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2025
автор: Алла Демчишина