Ну ось і знов вони настали,
Сумні осінні вечори,
У небі зоряні мурали
Холодний дощ перетворив
На трішечки блискучі сльози,
Що опустилися по склу
У моє серце... А прогнози
Зіркам співали ще хвалу.
І я дивилася у небо...,
А вітер вже нагнав хмарин,
Де одинока сіра мева
Летить кудись в ультрамарин...,
Де ніч зітре безжально фарби
І віру в сонце і тепло,
Де всі переколотить барви
Й таке запропонує тло...
А може я перечекаю...?
Минає ж осінь та зима....
Й мурали в небі знов заграють
І зникне сірість і пітьма...?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2025
автор: Вєтка Миловець