Очі летять в небеса,
Мов серпокрилі дві птахи,
Хтось, як уздріє, то ахне:
"От полетів би так сам!"
І хмаросяги у вись
Маківки пнуть і рамена,
Їм вже несила, тут темно,
Чорне рядно тягне вниз.
Манить блакить і зело,
Гайда в незвідані далі,
Щоб розігнати печалі,
Та обважніло крило.
Хто би не прагнув небес,
Зроду не справиться з летом,
Як би не тужився вперто,
Бранець землі він увесь.
Лиш для очей перепон
І заборон не існує,
Небом свобідно мандрують,
Опліч іде Оріон.
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2025
автор: Chara Vinna