Одного разу був демон, що зробив зле дзеркало, що перетворювало в злих всіх тих, що відображало. Одного дня дзеркало розбилося на тисячі шматочків і частинки поширилися по світу входячи в серця людей. Серце, що було вдарено перетворювалося в льодяне серце, більше без жодних добрих почуттів. Один із тих фрагментів увійшов також в серце Кая, хорошого хлопчика, що вирощував чудові рози на своєму підвіконні, змагаючись зі своєю подругою Гердою, яка жила навпроти нього.
З того дня Кай став поганим і заздрістним і робив все, щоб завдати болю Герді. Одного зимового вечора Кай поки дивився сніг, який спускався з неба, побачив за вікном красиву пані всю із льоду, що посміхалася, і здавалося кликала його. Він не міг встояти, таким чином відкрив вікно і дотягнувся до неї. Спочатку Кай відчув замерзання, але вродлива пані, що була Сніговою Королевою поцілувала його і він втратив будь-яку чутливість: потім, піднявшись на срібні сани запряжені орлами двоє віддалилися в ніч, до Сніжного Царства.
Наступного дня Герда марно шукає Кая: хлопчика було не можливо знайти. Тоді дівчинка, в ім'я дружби, вирушила шукати його по світу. Йшла та йшла через гори та долини запитуючи про Кая в кожного зустрічного, але ніхто не був здатний дати їй відповідь.
Одного дня Герду захопила банда орків, що потягнули її в їх жахливе лігво, закинутий і падаючий замок. "Буде відмінний обід" - каже мати людожерка. " Нічого взагалі" - відповідає її донька. "Я хочу гратися тут і робити з нею що хочу. Що стосується тебе...- каже потім Герді, розкажи що-небудь цікавого. Але пильнуй, не нудьгувати мені, інакше..." і пригрозила великим кухонним ножем. Отже, Герда почала розповідати свою історію... В кінці донька людожерки сказала: "Ну, ця історія є цікава і вона мені подобається. Власне більше того я побачила Снігову Королеву в санях з хлопчиком, звичайно це був твій Кай: був прямо на Північному Полюсі де є його замок. Хочеш піти туди? Бери цього північного оленя і біжи, перед тим, як я пожалкую про цей акт доброти.
Північний олень і Герда скакали на холоді днями та днями до гарного льодового замку Снігової Королеви. Герда зайшла в нього і знайшла Кая, який грався з льодяними кубиками: Королева дала йому їх, але заборонила складати слово
ВІЧНІСТЬ:
"Якби ти це склав мав би повернутися додому" сказала йому. Спочатку Кай не турбувався про Герду, але коли вона його обійняла плачучи, її сльози розтопили льодяне серце Кая, що впізнав її. "Герда, але що ми тут робимо? І з подиву він випустив кубики, що утворили слово "ВІЧНІСТЬ". І двоє друзів таким чином змогли втекти з замку і потім довго йшли, вони могли повернутися додому вирощувати їх рози.
La Regina Delle Neve
C' Era una volta un demone che aveva fabbricato uno specchio malefico che trasformava in malvagio tutto ció che vi si specchiava. Un giorno lo specchio andó in millе pezzi e i frammenti si sparsero per il mondo, penetrando nei cuori della gente.
Il cuore che veniva colpito, era trasformato in un cuore di ghiaccio, senza piú alcun buon sentimento. Uno di quei frammenti entrò anche nel cuore di Kay, un ragazzino buono che coltivava magnifiche rose sul suo davanzale, facendo a gara con la sua amica Gerda che abitava di fronte a lui. Da quel giorno Kay divenne cattivo invidioso, e faceva di tutto per dare dolore a Gerda.
Una sera d'inverno Kay, mentre guardava la neve che scendeva dal cielo, vide fuori dalla finestra una bellissma signora tutta di ghiaccio che sorrideva sembrava chiamarlo.
Egli non potè resistere, così aprì la finestra e la raggiunse.
Dapprima Kay si sentì gelare, ma la bella signora, che era la Regina delle Neve, lo baciò e lui perse ogni sensibilità: poì,
saliti su una slitta d'argento trainata da aquile, i due si allontanarono nella notte, verso il Regno delle Neve.
Il giorno dopo Gerda cercò invano Kay: il ragazzo era introvabile. Così la ragazzina, in nome dell'amicizia, partì per andare a cercarlo per il mondo. Camminò e camminò per monti e valli, chiedendo di Kay a chiunque incontrasse, ma nessuno era in grado di darle una risposta.
Un giorno Gerda fu catturata da una banda di orchi che la trascinarono nel loro orrendo covo, un castello abbandonato e cadente...
"Sarà un ottimo pranzetto" disse l'orchessa madre.
" Niente affatto!" replicò sua figlia. "Voglio giocarci e farne quello che vorrò. Quanto a te..." disse poi a Gerda
"...raccontami qualcosa d'interessante. Ma bada di non annoiarmi, altrimenti..." e la minacciò con un gran coltellaccio. Gerda, allora, si mise a raccontarle la sua storia. Alla fine l'orchessa figlia commentò: " Beh, la storia è curiosa e mi è piaciuta. Per di più ho proprio visto la Regina delle Neve passare in slitta con un ragazino, sicuramente era il tuo Kay: era diretta al Polo Nord dove è il suo castello. Vuoi andarci? Prendi questa renna e scappa, prima che io mi penta di quest'atto di bontà!"
La renna e Gerda galopparono nel gelo per gioni e giorni fino al bellissimo castello di ghiccio della Regina delle Nevi.
Gerda vi entrò e trovò Kay che giocava con dei cubi di ghiaccio: glieli aveva dati la Regina proibendogli però formare la parola ETERNITÀ: "Se la componessi, dovresti tornartene a casa!" gli aveva detto.
Dapprima Kay non si curò di Gerda, ma quando lei lo abbracciò piangendo, le sue lacrime sciolsero il cuore di ghiaccio di Kay che la riconobbe. "Gerda, ma che facciamo qui?" E, per lo stupore, lasciò cadere I cubi, che formarono la parola "ETERNITÀ".
I due ragazzi riuscirono così a fuggire dal castello e, dopo lungo cammino, poterono tornare a casa a coltivare le loro.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2025
автор: Grace