На місці лобному, там люди,
Гуляючи ходили всюди.
Військовий, він казав для всіх,
Я слухав й записав як зміг.
Ми кажем, досить, можеш йти,
Під два а може й три чорти.
То ти з нечистим звав миритись,
Та в очі ворогу дивитись.
І раптом з "дубом" взявся битись.
Звичайно, якщо вміти й знати,
То й "дуба" можна подолати.
Для битв і бою непридатний,
Ти лиш на словослів'я здатний.
Не можна нам таке простити,
Загинули жінки і діти.
Для чого ти до влади перся,
Усіх топтав і хрипло дерся.
Все що ти робиш - роздивиться,
Воно нам шкодить й не годиться.
Із того самого Оману,
Ти напустив на всіх дурману.
Для ворога аж до порогу,
Побудував йому дорогу.
Ти всім кричав, почуйте люди,
Війни немає і не буде.
Прибрав десь ЗРК і Буки,
До всього дотягнулись руки.
Казав, без танків обійдуться,
Потреба винекне - знайдуться.
Розмінував в Крим переходи,
Казав, не робить це погоди....
Тобі казали - раша преться,
Ти ж відповів Їм - обійдеться.
Народу, в Спротиву заслуги,
А не твої пусті потуги.
Коли там хлопали й вставали,
То не тобі, Народ вітали.
Який без страху бився й гинув,
Й вберіг Країну від загину.
Не знаєш що робить й не вмієш,
Як керувати далі смієш.
Той час настав, Ми візьмемося,
Самі зі всім розберемося.
Тож досить, далі можеш йти,
Під два, а може й три чорти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2025
автор: Небайдужий