«* своєї вічності…»

***

І..,  як  --  це  стається,

Що  дорога,

По  якій  ми  ідемо,  в  житті  --

Застигає,..

Губиться..,

Кам'яніє  біля  наших  ніг,

Щоби  вже  --  зупинкою,

Сказати,

А,  чи  відповісти  на  всі  наші

Запитання  життя

І,  в  якийсь  момент,

Дорога  закінчується,  

Раптово,

Та  перетворюється  в  ріку  --

Ту  ріку  Всесвіту,

Яка  затягує  в  себе,

Де  течія  провадить

В  саму  смерть  небуття

І...

Не  обійти  вже  цього,

Бо  дорога,  

Раптово  --

Перетворюється

В  бездну  ночі,

Де  зірки  чекають  всіх,

Успіхом  нашої  переміни  --

У  сіянні  своєї,  спокою  --

Холодної  Вічності...
____________________________
03.09.2025;  Paris  (Aurora)  ========================

(!!!)

Український  інженер  створив  "цифрове  безсмертя"

(Aug  25,  2025) 

https://www.operanewsapp.com/ua/uk/share/detail?news_id=fe57226e69e17aee639989979bc4ca14&news_entry_id=1563d9d4250825uk_ua&open_type=transcoded&from=mini&request_id=share_request&share_from=

Він  створив  "цифрову  капсулу  часу"  --  на  основі  штучного  інтелекту,  здатну  зберегти  особистість  людини  для  майбутніх  поколінь...

-------------------------

Автор    :::

 Катинський  Орест

 (Katynskyy  Orest)

=======================







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2025
автор: MAX-SABAREN