Смуток в серці без пощади
Весь я винищу заради
Неймовірної принади –
Найсолодшої відради.
Їй цілком я віддаюся.
Смуткові ж більш не корюся,
Ні краплинки не боюся.
З ним щосили я борюся.
Вірю. Знаю. Певен. Зможу.
Смуток я той переможу
Й викину за огорожу
Серця й більш не потривожу
Я його, мене, звичайно,
Він також, бо надзвичайно
Прагну я цього. Негайно
З нього геть іди, щоб файно
Жив я, добре почувався,
Наче в маслі сир, купався,
А з тобою більш не знався
І ніколи не стрічався
Я, ні будь-хто інший ради
Найсолодшої відради,
До її ввійшовши влади,
Знищивши усі завади
На шляху до неї. З нею
Так, неначе із ріднею,
Серцем всім, також душею
Хай усі живуть, землею
Ширячи її завзято,
Щоби кожен день, мов свято,
Був. У це я вірю свято,
Буде перемогу взято
Над тим смутком. Так, я знаю,
Дійде до свого він краю.
І відраду я пізнаю
З усіма, чого й бажаю.
Євген Ковальчук, 13. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2025
автор: Євген Ковальчук