Збираємо нашу картину по точках.
І для цього стільки зробили ми -
В своїх самих болючих куточках…
Як приборкали первісні сили
Я ж померла і знов народилася,
Втримала те шалене напруження,
Маючи знак вищої милості…
І від щастя очі примружила
Хоч серця з суцільними шрамами
Йдемо напомацки – сміливим дослідом,
Не вдовольнимося пошлою драмою,
Як хочемо бути живими й дорослими.
Тож наближаємось в іншому вимірі…
Де можем взаємно прийняти й пробачити,
Настільки бентежні, настільки різні ми,
Примхливо зведені спільною вдачею!
Буде боляче
Буде гаряче
Буде гірко
Буде солодко
Так, як до цього ніколи не бачено…
Я – тобі, ти – мені…
як руде щастячко
як світле золотко.
© Олена Зінченко -02.09.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2025
автор: Zinthenko Olena