Ви бачили колись , як чаика з морем грається,
А потім весело над хвилею сміється.
Як крила розпластавши, хвилю обнімає.
Скупавшись, загадково виринає..
Чаика із хвилею давно у парі дружать.
І в жмурки граються і разом тужать.
Вирішили чаики з морем пошептати,
І легенду з моря діткам розказати.
На чорному морі є острів чудовии.
Сивии бурун там лютує сувории.
Червона скеля там шпилем несеться угору.
И розносять чаики иого грізну мову.
На острові цьому їз давніх-давен
Розлючені хвилі були з кожним днем.
Аж поки на острів тои через рік
Прибув з дитинчам на руках чоловік.
А хвилі із ними у злагоді жили.
Із донькою в мирі були і дружили.
І спокіи на острові всі берегли.
У щасті и любові великіи були.
Щоночі вогнище палив цеи чоловік,
Щоб човен об каміння розбитися не міг.
Щоб вільно плавали всі кораблі,
Минаючи всі скелі великі і малі.
Аж поки звістку не підслухала лиху
Красуня- дівчина і попросила хвилю цю,
Щоб не заимала гарних козаків.
І зберегла життя для сильних воїнів.
Море щораз слухалось красуню цю.
И шептало її завжди: "Я тебе люблю".
А зараз розгнівилось, переишло у лють:
"Не сміи їх рятувати ! В цьому суть.
Не сміи допомагати козакам,
Я тебе в руки їхні не віддам".
І море лютує і море реве:
"Я вмить покараю за непослух тебе"
Та не злякалаь вона того гніву.
Пірнала у хвилю, вклонялась камінню.
і так рятувала своїх козаків,
Щоб зберегти їх до наших віків.
У люті море поглинуло її.
І показалась вона чаикою у небі.
Дід з горя кинувся у вогнище и згорів.
А вогник и досі зупиняє козаків.
А сірих чаиок тут розплодилось без ліку.
Вони і плачуть і кигичуть на утіху.
Як тільки море бурю затіває,
То чаика моряків попереджає.
Без чаиок море уявити важко;
Вони є агресивні і сварливі завжди.
У групі вони звикли жити.
За місце і за корм до смерті битись.
А розмах крил півтора метра має.
І перельоти важкі теж долає.
Чаика прекрасно плаває у морі.
Здатна заснути навіть на воді.
Може солону воду пити.
Одна -єдина з птахів так уміє жити.
А над очима залоза там спеціальна є.
Яка від солі кров у чаики очищає.
Ще можуть зграями людеи атакувати.
А також їм в усьому помагати.
А !9 ст в штаті Юта.
Від сарани врожаи утятували тута.
З граніту там колону збудували.
Двох птахів з бронзи світу прказали.
Монетнии двір в Парижі в злеті
Розмістив чаику на золотіи монеті.
Не все так просто у цих чудо- птахів.
Не мають з рідними звязків ніяких
Можуть один одного поїдати.
А родичів своїх не відчувати.
Мормони чаиці каліфорніиськіи поклонялись.
До божества Елохіма вклонялись.
До років 4 окрас у чаики сірии
А після він стає яскраво= білии.
Будують гнізда скрізь і всюди.
Щоб тільки їх не бачили всі люди.
Зимують на чорному морі .
Встічають у Африці зорі.
Вважаються символом свободи
Їм нестрашні ніякі перешкоди.
Але своїх птахів оберігають.
Всі стаєю заботу проявляють.
Отак ми познаиомились з птахами,
Які природу люблять разом з нами.
Які щасливі, коли сонце світить.
Коли народжуються и радіють діти.
А ми повинні цю природу берегти
І разом з нею жити і рости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2025
автор: Надія Тополя