Минає літо , дні за днями...
Відлітають у вирій журавлі.
Курли, чути під небесами
В сивім тумані ранки на землі.
Дощик б'є дзвінко у барани
Голосить, що вже осінь на землі.
А дуби неначе титани
Розганяють чорні хмари в імлі.
Осінь мережить павутинку
Розфарбувала у верби коси .
Вітер жене у даль хмаринку
Верес ходить по ріллі ,ще босий.
О прощавай літечко ,прощай!
Я прошу тебе побудь , зі мною.
На прощання ти - вальс заграй
Веди у казку ніжною струною.
А у Карпатах вже ходить осінь,
А дощик змиває літечка сліди.
Розпустила золоті коси
Запрошує з тобою , ще в сади.
Збирає загублене зерно
У садочку плоди у комору.
Зриває виноград на вино
Запрошує нас на Покрову.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2025
автор: Чайківчанка