Вони не безмовні, вони не «безтінні»,
Це Всесвіту «крики» в пустелі безмірні,
Це Всесвіту «очі», що плачуть і бачать,
Відчути, що встигнеш – така їм задача.
Блукають як вівці, ширяють як вовки,
Орлами літають без підготовки,
У снах «пастухів» собі все обирають,
Та наче метелики швидко згорають.
Навіяно віршем Світлани Себастіані https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046832
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2025
автор: Віталій Гречка