Тримай мене, весно, дзижчанням бджоли
У ніжності перших тендітних ілюзій.
Твій подих на шиї моїй не горів,
Та ми значно більше, ніж люблячі друзі.
Та ми значно менші від образів тих,
Які титанічно виборює норов.
Ти чуєш дзижчання?
Спитай у бджоли,
Чи цвіту згасання про втрату говорить
Мрійливості лету.
У солоді груш,
У кольорі яблук –
Бажання достиглі
Не райського саду –
Хліба насущного,
І ми одне одному надто важливі,
Аби прив’язати до подиху в такт,
Весну обпікати жарінням сердечним.
Пелюсток дзижчання – рясний зорепад.
Втеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2025
автор: Серафима Пант