Меч доторкнувся до піона

Меч  доторкнувся  до  піона,

І  ніжний  пелюсток  упав.

Та  квітка  наче  кров  червона,

Відчула  холоду  метал.

 

Та  квітка  наче  кров  червона,


Відчула  холоду  метал.



Живий,вродливий  та  тендітний,

Зростав  між  квітами  піон,

Духмяний  він  та  колоритний,

Краси  земної  еталон.



Духмяний  він  та  колоритний,

Краси  земної  еталон.





                   Чудові  квіти  нас  вражають,

                   Й  милують  очі  нам  собою,

                   Та  землю  нашу  прикрашають,

                   Своєю  милою  красою.

                 

                   Та  землю  нашу  прикрашають,


                   Своєю  милою  красою.



                   Своєю  милою  красою.





В  альтанці  два  сидять  поети,

Слова  римують,  п'ють  вино,

Й  зрізають  квіти  на  букети,

Піон  вже  серед  них  давно.



Й  зрізають  квіти  на  букети,


Піон  вже  серед  них  давно.

 

Коли  мечем  торкнулись  квітів,

Життя  закінчилось  в  ту  мить.

Для  них  складених  заповітів,

Струна  мелодії  бринить.



Для  них  складених  заповітів,


Струна  мелодії  бринить.



                   Чудові  квіти  нас  вражають,

                   Й  милують  очі  нам  собою,

                   Та  землю  нашу  прикрашають,

                   Своєю  милою  красою.

                 

                   Та  землю  нашу  прикрашають,


                   Своєю  милою  красою.



                   Своєю  милою  красою.



                   Своєю  милою  красою.



                     Своєю  милою  красою.


пт,  20  черв.  2025 р.  о  10:11  Valerii  ValAvatar    пише:
         Меч  доторкнувся  до  піона

 

Меч  доторкнувся  до  піона,

І  ніжний  пелюсток  упав.

Та  квітка  наче  кров  червона,

Відчула  холоду  метал.

 

Та  квітка  наче  кров  червона,


Відчула  холоду  метал.



Живий,вродливий  та  тендітний,

Зростав  між  квітами  піон,

Духмяний  він  та  колоритний,

Краси  земної  еталон.



Духмяний  він  та  колоритний,

Краси  земної  еталон.



В  альтанці  два  сидять  поети,

Слова  римують,  п'ють  вино,

Й  зрізають  квіти  на  букети,

Піон  вже  серед  них  давно.



Й  зрізають  квіти  на  букети,


Піон  вже  серед  них  давно.

 

Коли  мечем  торкнулись  квітів,

Життя  закінчилось  в  ту  мить.

Для  них  складених  заповітів,

Струна  мелодії  бринить.



Для  них  складених  заповітів,


Струна  мелодії  бринить.



Струна  мелодії  бринить.



Струна  мелодії  бринить.



Струна  мелодії  бринить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2025
автор: Валерій Лощицький