Почувши струнні перебори,
Розправлю плечі, очі вгору...
Це може, долі білий танець,
І мабуть, я її обранець!
Як грає пристрасно гітара!
І ми з тобою чим не пара!?
А де ж та скрипка, моя скрипонька!?
Дай ніжну руку, моя рибонько!
Нас здійме хвиля щастя високо!
Бувало так із нами інколи.
Гітара грає так проникливо!
Чи ми до щастя знову звикнемо?
І ось я чую, грає скрипочка!
Душа розквітла, наче квіточка!
Гітара й скрипка грають в парі,
Куди й поділись темні хмари.
І що чекає нас надалі,
Які іще скарби-коралі?
Летить мелодія далеко,
Мов із варягів, прямо в греки!
Тримаю кріпко твою руку!
На мить забудемо розпуку!
Не опускаймо очі долу,
Своїй довіримося долі!
Для нас гітара грає й скрипка!
Пливемо хутко, моя рибко!
І серце, наче повна чаша!
Летимо разом, моя пташко!
І вітер вільно в душу віє,
І жалить ніжно ностальгія!
І вітер віє прямо в серце,
Розправив свої крила серпень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2025
автор: Рунельо Вахейко