Я вкорінилась в землю цю.
Багатства більшого не треба.
Запам"ятаите істину просту:
Земля своя і лише в ніи потреба.
Вона квітує, медом віддає.
Нектаром млосним тіло напуває.
Земля завжди була, буде і є.
И про кожного вона з любов"ю дбає.
Земля- це наша сила і надія.
Земля - це оберіг для снів.
Це наимогутніша для серця сила.
Немає тут кордонів и берегів.
Земля одна і всім вонв підвладна.
Тож берегти її повинен кожен з нас.
Потрібно лиш вдягати її вчасно
В земну красу завжди і повсякчас.
Не битвами за мир, не віинами в пітьмі.
Такого піклування їи не треба.
Як матір треба берегти її.
И бажати мирного і світлого всім неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2025
автор: Надія Тополя