О краю мій, коханий рідний краю,
Мого натхнення сиве джерело,
Де хвилями жита у полі грають,
Там найдорожче пам’яті село!
Село моє, щораз до тебе лину
У час незгод у думки на крилі,
Де під вікном під маминим калина,
Яку будили ранком солов’ї.
Село моє, тобі я зізнаюся
В любові і у вірності своїй,
За тебе теж сьогодні я молюся,
Аби життя не зникло на селі.
Село моє, ти та надійна пристань,
Котра чекає й кличе звідусюд.
Тобі несу я надто особисте,
Чекаючи на захист і на суд.
Село моє, несу тобі зізнання,
Аби його покласти на поріг,
Що пам’ятає мамине зітхання
І перший слід моїх маленьких ніг.
Село моє, для мене те єдине,
Куди тривоги й радощі несу,
Там голос лине з вічності родини,
Що сіє на хрести й могили сум.
7.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2025
автор: Ганна Верес