Усе беззмістовно у тонкощах зарева стихне,
Беззвітно згорить, напуваючи болем серця.
Завідома знищене якось оспівано зникне -
Залишиться тиша - прощальна валіза вдівця.
Іграшки, квіти - ніщо не лежатиме вічно,
Руїни відновлять - і стіни постануть з води.
Та крики проб'ються, до болю безмежно дотично,
А душі зведуться, на спомин про власні кути.
Небачене світло загляне в грабовані стелі,
Десь із глибин залунає оспіваний плач.
І матір, не в силах змінити ракетні дуелі,
Ше́пітно скаже, в розірвану тишу,- Пробач...
14.08.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2025
автор: Сара Ґоллард