[b][color="#0f5e03"]Ген, за село від рідного порогу
Спориш густий стежиною поріс.
Вже літечко зібралося в дорогу
Складає скарб свій у великий віз.
А ще везе для осені дарунки
Квітучі клумби з айстрів і жоржин.
Прозорих рос невидимі пакунки
Щоб потрусити вранці попід тин.
Піде спочити все навкруг від втоми,
Насуплять хмари темних брів дугу.
Залишить літо в серці теплий спомин,
А ще - до миру впевнену жагу.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2025
автор: Любов Іванова