Відкриваю душу власну
Я і запускаю
В неї ту любов прекрасну,
Що не має краю.
Запускаю в неї й щастя,
Наче до оселі,
Вигнавши усі нещастя
Зовсім невеселі
Зі свого життя земного
В край, де лиш блукає
Темрява, нема нікого
І ніщо немає.
Жити я в любові буду,
В щасті буду жити,
А погане все забуду,
Щоби не тужити
Вже жоднісінької миті
В світі цім земному.
Так, як сонце у блакиті
Неба, я на ньому
Буду у душі горіти,
Сяяти, світитись,
Та від щастя. Буде гріти
Ніжно, буде литись
Щастя у мені, мов ріки.
З щастям я з’єднаюсь
У єдинеє навіки.
В цім й не сумніваюсь.
З ним з’єднавшись, розіллюся
Я його рікою.
Щастям щедро поділюся
З тим, хто нелегкою
Йде тропою життьовою,
Щоб усі щомиті
Жили в світі цім зі мною,
Щастям оповиті.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2025
автор: Євген Ковальчук