А соняшники квітнуть зі сльозами,
Бо пам’ятають серпень як палав.
Із юними застиглими очами,
Із криком Мамо, листя обламав.
Як кулі цвіт жовтавий розірвали
І мед кривавий слід лишив землі.
До неба душі хлопців відлітали,
У ключ зібравшись, ніби журавлі.
А соняшники квітнуть зі сльозами,
Зхиляють голови свої в журбі.
В день пам’яті за сестрами й братами,
Шепочучи всі їхні позитивні.
29.08.25р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2025
автор: Степан Олександр