Чи завидки беруть мене,
Коли дивлюся я на молодь?
Лиш туга трохи серце огорне,
Бо старість, як завжди, не в моді.
А в моді молодість завжди,
Їй відчиняються всі двері!
Для неї світить місяць молодий,
Відкриті надзвичайні сфери!
А молодість моя хіба
Не знала радості польоту?
Була знайома мало їй журба,
Частіш літать хотілось доти,
Поки струмила в венах кров,
Бо молодість, - вона як донор,
Надію живить щедро і любов
Навколо себе без розбору!
Сьогодні юним важко буть,
Бо в світі вже давно не тихо,
Є злодії, що крадуть час і путь,
Щоб принести у жертву лиху.
Та молодість завжди права!
Їй сходинки відкриті вищі!
А молодість мою ніхто не крав,
Бо сам себе спіймав я на крадіжці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2025
автор: Рунельо Вахейко