Світлий та погожий ранок.
Сонце в небесах сія
І, немов танцює танок
Променями. З ним і я
І танцюю, і співаю.
Сонце ніжно зігріва.
З ним про лихо забуваю.
І моя душа співа,
Ним зігріта, і сміється
Весело, як немовля.
Серце мов уперше б’ється.
Стук – це пісня журавля.
Сонце, я тебе кохаю.
Сонце, я люблю тебе.
І нема любові краю.
Свідок – небо голубе.
Ясно ти ще зрання сяєш
Й душу молоду мою
Світлим щастям наповняєш
Повністю, коли стою
Під тобою осіянний
Променями. Друже мій
Надзвичайний, незрівнянний,
Десь за хмарами не смій
Ти ховатися від мене.
Потребую я тебе
Так, як листячко зелене
І як небо голубе.
Будеш сяти, ніжно гріти,
Протягом всього життя
Буду я без меж радіти,
Як маленькеє дитя.
Я цього й бажаю дуже,
Надзвичайно і украй.
Тож, мій любий, милий друже,
Сяй і грій, та не згасай.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2025
автор: Євген Ковальчук