Шестирічному Миколці
Радісно повідав тато:
-Перше вересня вже завтра,
Це для тебе - справжнє свято.
Там дзвінок в руках школярки
Вас покличе всіх за парти:
Зрозумієш зразу, сину,
Що закінчилися жарти.
Бо тоді - щоденна праця,
Де насичені уроки,
Щоб терпіння було в тебе
Мінімум на десять років.
Коля в сльози: -Що робити?
Хочу гратись, а не вчитись!
Чи не можна так зробити,
Щоб від школи ухилитись?
Буду мультики дивитись
І конструктори складати,
Я з бабусею навчуся
І писати, і читати.
Нехай ходить туди Петрик
І Оленка з білим бантом,
Хай мамуся допоможе
Мені стати ухилянтом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2025
автор: Катерина Собова