Надвечір матуся розплітає коси,
Сумління за дочку, що її чекає,
Течуть по щоках, знов непрохані сльози,
Жура душу травить, серце обпікає.
Ой доню любенька, не збутись тривоги,
Про час страхітливий, йде війна кривава,
Чи доля лиха, як не збитись з дороги,
Де цвіт у полях й водограю заграва.
Ніч зорі збирає, хоче приховати,
Сум, біль материнський, вже й зблідло обличчя,
В надії повернеться доня до хати,
Душевне страждання… чекає затишшя.
Най день приголубить, ховає в лісочку,
Від кулі ворожої, під сонячним сяйвом,
Чекаю дитинко, молюсь у куточку,
У мирі і щасті стрічать з короваєм.
Молитва в поклоні, спаси і помилуй,
Від мук і смертей в боротьбі за країну...
Творець, наш Спаситель, спини божевілля!
28.08.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2025
автор: Ніна Незламна