Були колися отамани,
Україну боронили.
Були колися й гетьмани.
Не лишили їх могили!
Бо ішли із козаками -
Разом воювали.
Єдну тетерю їли
Єдно кров проливали.
А тепер?
Під королями, раббе вляглися
-А ти , Іване... як дурень..
на них молися!
Молися.. Йване!
І Маруся - хай припадає
На повернення, коронного
Вигнанця
чекає!
Хай.. чекає.. !
Одуріли
Люди й продалися!
А чи може дурман-трави
Щедро обпилися?
Віра.. то страшна омана!
То велика втрата:
Волі й Себе, Душі правдивої
Бо за віру - плата:
Життя.
Долі молодої
Єдності Країни!
Коли платять генералам
Не за Перемогу..
За Руїну.
Тоді правда- помира.
Приспали , згноїли!
Продали і пропили...
Світом поділили...
Україну.
Завчасно.
Поки діти спали
Поки соколи- сини
Вмирали..
Ой, марно вмирали.
Бо усе те продала
Іллюзорна влада.
Маємо:
Колонія... а Була ж
Вільна, Своя Хата!
Скоро вибируть когось
Кого вже рішили.
Королі..
Та то не зросить росами могили!
Не розквітне з того квіт
В степах де вбивають
Не всміхнеться мати
тим... серця не зігрівають!
Ні.
Чужинське . Знов прийде!
Величне, пихате.
Та не довго вже Народу
В дурмані дрімати!
Прокинеться. Й потече
Кров свиняча знову.
Перемогу принесе
Вільне щире слово!
Ан. БУК-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2025
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)