Я кожен день, мов свято, зустрічаю,
Сприймаючи по-своєму цей світ,
З красою неземною повінчаюсь,
Де неповторний запах зеленвіт.
Хоч догоряє і моя вже осінь,
Але в душі не меншає тепла,
Сипнули сивини літа у коси,
А я й тепер така ж, як і була.
Стрічаю день, мов неповторну казку,
Де світлі й темні всюди кольори,
Ціную сонячне тепло і ласку,
Що посилає небо нам згори.
Коли ж найперші зорі вечорові
Освятять тиху течію Десни,
Озвуться щебетаннями діброви,
Доки покличе нічка їх у сни.
Чаклунка-ніч на зорях яснооких
Заходиться до ранку ворожить,
Даруючи всьому живому спокій.
Дай, Боженьку, до миру нам дожить!
14.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2025
автор: Ганна Верес