У своїх екс відносинах я не любила сваритись, хоча сварки відбувались. Ніяк не могла зрозуміти, для чого чоловіки, які признавались мені у любові - ненавиділи мене, доводячи свою правоту, хоча мені вже була вкінці байдужа їхня правота. Я не відчувала безпеки у домі, де створювала затишок не з тими...:
біль віднесла всі колючі сліди,
але немає у мене вже сил.
змотані знову червоні бинти,
напоготові завжди нашатир.
і відчуваю, як знову вдихаю
просто повітря і навіть не з гір.
я виживаю і я повертаю
свій погляд земний у небесний свій зір.
серце моє, ти лиш бийся постійно,
можеш не гучно і навіть не швидко.
сила не в криці і навіть не в бійні,
силою хвастатись інколи бридко.
серце, не слухай, що треба й не треба.
злі язики хіба знають, що в бога?
людям лукавим далеко до неба.
дуже захована їм ця дорога.
заплющу очі - не бачу вже світла,
впали високії штори вистави.
дивлюсь у себе, а в мені є квітка,
з крану не хоче, а хоче з канави.
серце, скажи, а чому я не знала?
тільки закривши - я щось відкриваю.
тільки згубивши - я щось відшукала,
тільки любивши - тебе відчуваю?
16/07/2014 - 0:40, м. Тернопіль, вул. Вербицького.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2025
автор: Olivia Home