А за вікном ллє дощ, і вже осінь...
Вітер зриває жовте листя в саду.
Квіти в'януть від зими , морозу...
Без сонечка тепла ніжних слів " люблю".
Пробач ,що пишу листа ,так пізно
Сиджу, дивлюсь у заплакане вікно.
Плаче золота осінь, так слізно...
Бо іти у листопад одній дано.
Нині романтика , вже не в моді
Не дарують ніжні квіти кохання.
А настрій в кожного по погоді...
І море сліз, розлуки і страждання.
Шукаємо земне тепло - любов
Не вміємо словом зігріти душу.
Коли втрачаємо коханих знов...
Відпускаємо мовчки і байдуже.
За свою любов боротись треба,
Захищати від чужих очей , грози.
Любити лебідку наче лебідь
Зігріти, витерти сльозу зі щоки .
А хто любить ,той дарує квіти
Віднайде перли і найкращі слова.
І щасливі йдуть удвох по - світу
Зцілює рани любов - жива вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2025
автор: Чайківчанка